Омельченко Олександр

Олександр Олександрович Омельченко – голова КМДА (1996–2006). Народний депутат України VI скликання, кандидат технічних наук, полковник міліції. Герой України (2001), заслужений будівельник України (2004).

Місце народження. Освіта. Народився у селі Зозив Липовецького району Вінницької області. У 1959 році закінчив Київський будівельний технікум. У 1974-му - Київський інженерно-будівельний інститут, У 1978-му - Київський інститут народного господарства. Кандидат технічних наук.

Кар'єра. 1959-1961 рр. - бетонник будівельного комбінату Київського облбудтресту, служба в армії, майстер цеху збірного залізобетону того ж будкомбінату.

1961-1980 рр. - майстер, заступник начальника цеху, начальник цеху, потім - відділу, головний інженер, директор заводу ЗБК №1 домобудівного комбінату №1, головного інженера домобудівного комбінату №1 Головкиївміськбуду.

1980-1987 рр. - перший заступник начальника – головний інженер Головкиївміськбуду.

1987-1989 рр. - радник-консультант в Республіці Афганістан.

1989 р. – головний інженер Укрбуду в Вірменській РСР (під час відновлення населених пунктів, зруйнованих землетрусом).

1989-1990 рр. - начальник Управління будіндустрії, промбудматеріалів та стандартизації Держбуду УРСР.

1990-1992 рр. – заступник голови виконкому Київської міськради народних депутатів.

1992-1994 рр. – генеральний директор ДКП Київреконструкція.

1994-1996 рр. – заступник голови, перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.

З серпня 1996 року – голова Київської міської державної адміністрації.

З травня 1999 по квітень 2006 року – київський міський голова.

З 1999 до 2006 року був президентом Асоціації міст України.

У 2001-2005 роках Омельченко очолював створену ним же партію Єдність. На парламентських виборах 2002-го його однойменний виборчий блок спробував пройти у Верховну Раду, проте не дотягнув до прохідного бар'єра.

У 2004-му був висунутий однопартійцями на пост президента України, кампанія проходила під слоганом "Сьогодні - народний мер, завтра - народний президент!". Набрав 0,48% голосів виборців.

У 2006-му Омельченко балотувався у столичні градоначальники. У підсумку посів лише третє місце, поступившись почесному президенту Правекс-Банку Леоніду Черновецькому та Віталію Кличку.

У 2007-му закінчився поразкою похід Блоку Олександра Омельченка за мандатами депутатів Київради.

2007-2012 рр. - народний депутат України VI скликання, пройшов до парламенту за списком блоку Наша Україна – Народна самооборона (за квотою Народної самооборони Юрія Луценка). Голова комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Восени 2012 року балотувався до Верховної Ради VII скликання по одномандатному округу №220 у Києві, проте за два тижні до виборів подав до ЦВК заяву з проханням зняти його кандидатуру з реєстрації.

З травня 2014 року – депутат Київської міської ради VII скликання.

На виборах міського голови Києва у 2015 році посів 3 місце, набравши 8,47% голосів виборців. Також переобраний депутатом Київської міської ради VIII скликання під першим номером за списком партії Єдність.

За результатами виборів 25 жовтня 2020 року Олександра Омельченка обрано депутатом Київради IX скликання від партії Єдність. Партія Єдність пройшла до Київради, набравши 8,74% голосів.

Регалії. Герой України (з врученням Ордену Держави, 2001). Заслужений будівельник України (2004). Лауреат Державної премії України у галузі архітектури.

Нагороджений орденами "Знак пошани" (1982), Трудового Червоного прапора (1986), князя Ярослава Мудрого V (1998) та IV (1999) ступенів, почесною відзнакою президента України (1996).

Сім'я. Дружина Людмила (1945 р.н.) – за освітою інженер-будівельник. Подружжя виховало двох синів - Яна (1966 р.н.) та Олександра (1968 р.н.). Олександр Омельченко-молодший – двічі народний депутат України (IV та V скликань), був членом фракції Наша Україна.

Смерть. 25 листопада 2021 року Олександр Омельченко помер на 84-му році життя від ускладнень, спричинених коронавірусом.

25.11.2021 р.