Сьомін Юрій

Юрій Павлович Сьомін – російський футболіст та тренер. Головний тренер "Динамо" (Київ) у 2008-2009 та 2010-2012 роках. Майстер спорту СРСР. Заслужений тренер Росії.

Місце народження. Освіта. Уродженець Оренбурга (Росія). У 1982 році закінчив Вищу школу тренерів.

Кар'єра гравця. Захопився футболом у 12 років. У юнацькі роки грав у "Локомотиві" (Орел). Зліт кар'єри розпочався у 1965-му, коли Юрій Сьомін виступив у Москві за молодіжну збірну РРФСР на турнірі молодих обдарувань республік СРСР. Молодого гравця було помічено столичними футбольними "босами" і переведено до московського "Спартака".

Крім "Спартака", виступав за московські команди "Динамо", "Локомотив", алма-атинський "Кайрат", новосибірський "Чкаловець" та краснодарську "Кубань". У "Локомотиві", "Чкаловці" та "Кубані" був капітаном.

Усього в чемпіонатах СРСР Юрій Семін провів нападником і півзахисником 280 матчів, забив 39 м'ячів. У 1970-му у складі "Динамо" став срібним призером Чемпіонату Радянського Союзу. Того ж року – володарем Кубка СРСР.

Кар'єру гравця після кількох серйозних травм закінчив у 1980 році у Краснодарі.

Кар'єра тренера. Після закінчення ВШТ Юрій Семін повернувся тренером в "Кубань". Потім тренував Памір (Душанбе). З 1986 по 2005 р. - московський "Локомотив" (з невеликою перервою 1990-го, коли був тренером-консультантом олімпійської збірної Нової Зеландії). У радянський період був удостоєний звань Заслуженого тренера Російської Федерації (1989) та Таджицької РСР (1985).

По суті, з ім'ям Сьоміна пов'язане друге народження "Локомотива" та його затвердження як одного з кращих футбольних клубів Росії. У вже далекому 1986-му тренер прийняв команду, яка "скотилася" з вищої ліги до першої. Під керівництвом Юрія Сьоміна "Локомотив" став чемпіоном Росії (2002), срібним призером чемпіонатів Росії (1995, 1999, 2000, 2001), бронзовим призером (1994, 1998), володарем Кубка Росії (1996, 1997, 2000, 2001), фіналістом Кубка СРСР (1990), півфіналістом Кубка володарів кубків (1998, 1999).

У 1992-1994 та 1996-1999 рр. Юрій Сьомін паралельно тренував збірну РФ. У квітні 2005 року прийняв пропозицію очолити національну збірну та залишив "Локомотив". А вже за пів року, після невдалої спроби російської команди пройти у фінальну частину Чемпіонату Світу в Німеччині, головний тренер подав у відставку.

На початку 2006-го очолив тренерський штаб московського "Динамо". І знову через пів року, не знайшовши спільної мови з динамівськими легіонерами, склав повноваження. На запрошення голови ВАТ "Російські залізниці" повернувся до "Локомотиву", але вже на посаду президента клубу. А незабаром на Сьоміна, який свого часу вивів "залізничників" у лідери російського футболу, поклали і відповідальність за їх провал у чемпіонаті Росії 2007 року. Клуб посів 7-ме місце - найгірше у його новітній історії. Після цього Юрія Сьоміна і головного тренера Анатолія Бишовця було звільнено.

8 грудня 2007-го стало відомо, що Юрій Сьомін запрошений головним тренером київського "Динамо" (у критичний для клубу період, після цілої низки поразок у національних та міжнародних турнірах). Ця новина пролунала доволі несподівано навіть для футбольних фахівців. За словами президента клубу Ігоря Суркіса, контракт із новим наставником підписано на два з половиною роки плюс рік - за домовленістю. Офіційно обійняв посаду 8 січня 2008-го. За неофіційною інформацією, зарплата тренера становитиме 1,5 млн євро на рік. Для порівняння, Мірча Луческу у донецькому "Шахтарі" отримував 3 млн євро, а Олег Протасов у "Дніпрі" (Дніпро) – $1 млн.

У сезоні 2007-2008 років української Прем'єр-ліги київський клуб посів друге місце, поступившись "одвічному" супернику "Шахтарю". Через рік став чемпіоном.

З 1 червня 2009 року Юрій Сьомін знову очолив московський "Локомотив". Контракт було укладено до 31 грудня 2011 року. Проте за згодою сторін контракт було розірвано 30 листопада 2010 р.

23 грудня 2010 року Сьомін підписав контракт із київським "Динамо" терміном на три з половиною роки, проте повторного успіху йому досягти не вдалося. 24 вересня 2012 року тренера було відправлено у відставку після серії невдач київського клубу.

29 травня 2013 року став головним тренером азербайджанського клубу "Габала". Під керівництвом фахівця "Габала" у сезоні-2013/14 стала бронзовим призером чемпіонату Азербайджану, завоювавши право виступати в Лізі Європи у майбутньому сезоні, та вийшла у фінал Кубка країни. Однак після закінчення сезону Сьомін покинув команду.

27 травня 2014 року став новим головним тренером "Мордовії". Контракт було підписано на один рік із можливістю продовження ще на один. Тренер неодноразово наголошував, що його завдання - зберегти для "Мордовії" місце у прем'єр-лізі, і під його керівництвом команда посіла восьме місце (що стало найкращим результатом в історії клубу). 30 травня 2015 року оголосив про свій відхід з "Мордовії".

18 червня 2015 року Сьомін очолив "Анжи", який вийшов у прем'єр-лігу, підписавши контракт за схемою "1+1". Був звільнений 29 вересня після 10-го туру, коли команда посідала у турнірній таблиці РФПЛ 15-те місце.

26 серпня 2016 року був знову призначений головним тренером московського "Локомотива" (вчетверте за кар'єру).

4 травня 2018 року Юрій Сьомін продовжив контракт із клубом за схемою "1+1". 5 травня 2018 року "Локомотив" вперше за 14 років, під керівництвом Сьоміна, став чемпіоном Росії 2017/18.

22 травня 2019 року Юрій Сьомін вшосте в кар'єрі виграв Кубок Росії. 6 липня 2019 року Юрій Сьомін втретє виграв Суперкубок Росії.

14 травня 2020 року рада директорів "Локомотива" прийняла рішення не продовжувати контракт Сьоміна.

4 серпня 2021 року очолив "Ростов" і підписав розрахований на два сезони контракт. 25 вересня залишив посаду головного тренера за взаємною згодою з керівництвом команди, за час перебування у "Ростові" команда виграла лише один матч із семи.

Сім'я. Дружина - Любов Леонідівна (1948 р.н.). Син – Андрій (1969 р.н.), випускник ВШТ, був тренером дубля "Локомотива", потім очолив іжевську команду другого російського дивізіону "СОЮЗ-Газпром".

03.04.2024 р.