Свобода ВО

Всеукраїнське об'єднання Свобода — українська консервативно – націоналістична партія.

Лідер партії – Олег Тягнибок, відомий своїми правими, націоналістичними поглядами.

Ідеологія. У своїй програмі ВО Свобода виступає за Українську державу, в якій український народ займатиме "належне йому панівне становище". Партія підтримує наявні пропорційну систему виборів народних депутатів, однопалатний парламент, президентську форму правління та поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. А ось термін обрання депутатів і президента Свобода пропонує обмежити чотирма роками. Партія ініціює ухвалення законів "Про імпічмент президенту", "Про опозицію", "Про розпуск Верховної Ради України".

ВО Свобода обіцяє домагатися того, щоб основними цінностями суспільства стали українська мова, національна символіка, українські народні звичаї і традиції, а також героїзм, честь, совість, шляхетність, гідність, самоповага, чесність, свобода і справедливість. Партія ратує за побудову суспільства, в якому пануватимуть інтереси не окремих кланів чи фінансових груп, а всього народу.

В економіці Свобода закликає вибудувати насамперед грамотну енергетичну політику. Для цього, згідно з програмою партії, слід відмовитися від монополізованих постачань енергоносіїв з Росії, повніше використовувати транзитний потенціал України та підвищити тарифи за транзит енергоносіїв.

Пріоритетами соціальної політики партія Олега Тягнибока називає боротьбу з безробіттям, створення нових робочих місць, вихід із демографічної кризи та виконання зобов'язань держави перед громадянами.

У національній політиці ратує за законодавче закріплення взаємовідносин між титульною нацією - українцями - і національними меншинами, де було б чітко визначено права та обов'язки нацменшин. Партія виступає за панівне становище української мови в усіх сферах суспільного життя, а також за мовлення загальнонаціональних каналів і показ іноземного телепродукту виключно українською мовою. А для того, щоб закріпити права титульної нації і нацменшин на законодавчому рівні, Олег Тягнибок пропонує повернути в паспорт громадянина України графу "національність".

Служіння інтересам "титульної нації" не раз призводило до скандалів. Так, у розпал президентської кампанії-2004 знімальній групі телеканалу Інтер вдалося відзняти виступ Олега Тягнибока в Карпатах, де він дозволив собі невтішне висловлювання на адресу євреїв і росіян, яких він називав жидами і москалями. Поруч з Олегом Тягнибоком тоді перебував Петро Ющенко, рідний брат на той момент опозиційного кандидата в президенти Віктора Ющенка, і скандал набув широкого розголосу.

У зовнішній політиці Свобода передбачає відновлення ядерного статусу України та розвиток тактичних ядерних озброєнь. Програма партії передбачає вихід України з усіх об'єднань, створених Москвою, відмову від Харківських угод, введення візового режиму з Росією, виведення російських військових баз з території України та нейтралізацію фінансованих Росією підривних організацій.

4 листопада 2013 року Свобода запропонувала Верховній Раді заборонити в Україні комуністичну ідеологію. Законопроєкт передбачав заборону комуністичної пропаганди та використання комуністичної символіки, а також здійснення заходів, спрямованих на декомунізацію України.

Історія партії. Заснована 13 жовтня 1991 року на установчому з'їзді під назвою Соціал-національна партія України (СНПУ). Першим головою СНПУ було обрано Ярослава Андрушківа (залишався лідером партії до 2004 року). Свій II з'їзд СНПУ провела лише 9 вересня 1995 року - щоб виконати всі умови для отримання офіційної реєстрації (16 жовтня того ж року).

На парламентських виборах у березні 1998 року СНПУ разом із партією Державна самостійність України брала участь у складі блоку Менше слів, що набрав 45 155 голосів (0,17%), і посіла передостаннє місце. До Верховної ради України було обрано лише партійного функціонера Олега Тягнибока, який балотувався за одномандатним округом.

На парламентських виборах 2002 року соціал-націоналісти самостійно висували своїх кандидатів в одномандатних округах. До парламенту пройшов знову тільки Олег Тягнибок.

14 лютого 2004 року на IX З'їзді партія була перейменована на Всеукраїнське об'єднання Свобода, а головою партії було обрано Олега Тягнибока. У 2012 році партія отримала 37 місць із 450 у Верховній Раді України VII скликання, набравши 10,44% голосів виборців.

У 2004 році партія разом з Організацією українських націоналістів, Організацією українських націоналістів (революційною) та Конгресом українських націоналістів виступила на підтримку Віктора Ющенка на президентських виборах.

26 березня 2006 року на виборах Свобода набрала 91 321 голос (0,36% голосів виборців, 18-те місце з 45 партій), брала участь у виборах самостійно.

5 серпня 2007 року XVIII партійний з'їзд затвердив виборчий список на дострокових парламентських виборах і схвалив програму, що декларує необхідність захисту прав титульної нації - українців, відновлення ядерного статусу України і створення президентської республіки. Партія отримала 0,76% голосів виборців.

Навесні 2008 року Олег Тягнибок виставив свою кандидатуру на виборах міського голови Києва. Він отримав 1,37% голосів виборців (8-ме місце серед 70 кандидатів). На дострокових виборах до київської міськради Свобода отримала 2,08% голосів виборців (10-те місце), поліпшивши свій результат, як порівняти з парламентськими виборами 2007 року, на 0,83% (тоді по Києву партія отримала 1,25% голосів). Партія обійшла партію Ющенка Наша Україна - Народна самооборона, яка отримала 2,01%.

На парламентських виборах 2012 року ВО Свобода отримало 10,44% голосів виборців і зуміло забезпечити обрання 12 депутатів за одномандатними мажоритарними округами. Цей результат дав можливість партії сформувати парламентську фракцію з 37 осіб і делегувати свого представника на посаду віцеспікера Верховної Ради України. Успіх партії став однією з найбільших несподіванок цих виборів. Традиційно найбільшу підтримку Свобода мала на Галичині: Львівська область - 38,02% (1-ше місце в області), Івано-Франківська - 33,79% (друге місце), Тернопільська - 31,22% (друге місце).

Партія та її активісти взяли активну участь у Євромайдані, що призвів до усунення від влади президента Януковича. Зокрема, активістами партії було сформовано кілька сотень Самооборони Майдану.

Після усунення Януковича з посади президента і повернення конституції 2004 року в рамках кризи 2013-2014 років, було сформовано правлячу коаліцію, до якої увійшли партії Батьківщина, УДАР і Свобода. Ця коаліція 27 лютого 2014 року сформувала коаліційний уряд на чолі з Арсенієм Яценюком, куди увійшли чотири представники партії Свобода: Олександр Сич - віцепрем'єр; Ігор Швайка - міністр аграрної політики та продовольства; Андрій Мохник - міністр екології та природних ресурсів та Ігор Тенюх - виконувач обов'язків міністра оборони. Олег Махніцький став в.о. генерального прокурора.

Голова Свободи Олег Тягнибок брав участь у виборах президента України 25 травня 2014 року, отримавши підтримку 1,16% виборців (210476 голосів).

За підсумками парламентських виборів у жовтні 2014 року партія набрала 4,71% голосів і не змогла подолати прохідний бар'єр у 5%, проте до Верховної Ради в мажоритарних округах обралися 7 членів партії.

За результатами регіональних виборів, що відбулися восени 2015 року, партія посіла дев'яте місце за кількістю депутатів, проведених до місцевих органів влади (3,74% від усіх).

9 червня 2019 року ВО Свобода, Національний корпус, Правий сектор, Українська добровольча армія, ОУН і Конгрес українських націоналістів оголосили про похід загальним списком на дострокові парламентські вибори, які мають відбутися 21 липня.

Перша двадцятка виборчого списку партії ВО Свобода на парламентських виборах-2019:

1. Олег Тягнибок – лідер партії Свобода
2. Андрій Білецький – лідер партії Національний корпус
3. Дмитро Ярош - екслідер Правого сектору
4. Андрій Тарасов – голова партії Правий сектор
5. Руслан Кошулинський – заступник голови партії Свобода
6. Богдан Бенюк - актор театру та кіно
7. Родіон Кудряшов – керівник центрального штабу партії Національний Корпус
8. Олександр Сич - ексвіцепрем'єр-міністр
9. Філіп Іллєнко - голова Державного агентства з питань кіно
10. Юрій Сиротюк – директор центру Української студії стратегічних досліджень
11. Олег Петренко – народний депутат та член громадської організації Цивільний Корпус АЗОВ
12. Анатолій Вітів – ексдепутат від партії Свобода
13. Андрій Левицький – лейтенант Збройних сил України
14. Василь Лабайчук – голова центрального штабу Правого сектору
15. Олександр Алфьоров — історик та представник Національного корпусу
16. Андрій Мохник – ексміністр екології та природних ресурсів України
17. Олексій Кайда – ексголова Тернопільської облради
18. Арсеній Білодуб - музикант
19. Віктор Шендибило – юрист Національного Корпусу
20. Олег Панькевич – ексголова Львівської облради

У підсумку на виборах до ВРУ 2019 року партія Свобода не подолала прохідний бар'єр у 5%.

20.12.2023 р.