Марчук Євген

Євген Кирилович Марчук – міністр оборони України (2003-2004), секретар РНБО (1999-2003), прем'єр-міністр України (1995-1996), перший керівник СБУ (1991-1994). Народний депутат II та III скликань від СДПУ(О). Генерал армії України, кандидат юридичних наук.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області. 1963 року закінчив Кіровоградський педагогічний інститут (за спеціальністю вчитель німецької мови, української мови та літератури). Друга вища освіта – юридична. Кандидат юридичних наук.

Кар'єра. Розпочав професійну діяльність у 1963 році з посади оперуповноваженого управління КДБ УРСР у Кіровоградській області.

З 1965 по 1988 р. Марчук працював молодшим, старшим оперуповноваженим, начальником відділу, заступником начальника управління, начальником інспекції КДБ. У 1988-му очолив управління Комітету держбезпеки в Полтавській області.

З 1990 року – перший заступник голови КДБ УРСР. У червні-листопаді 1991-го – державний міністр з питань оборони, національної безпеки та надзвичайних ситуацій України. З листопада 1991 по липень 1994 року – голова Служби безпеки України. Військове звання – генерал армії (з 1994-го).

У липні 1994 року призначений віцепрем'єр-міністром України, у жовтні того ж року – першим віцепрем'єром. З березня 1995-го – в.о. прем'єр-міністра України, перший віцепрем'єр. З червня 1995 по травень 1996 року – прем'єр-міністр України.

Брав участь у президентських виборах 1999 року, отримавши у першому турі 2138356 голосів виборців (8,13% від загальної кількості). У фінальній частині президентської кампанії, у листопаді 1999-го, указом президента Леоніда Кучми, який повторно балотувався на пост глави держави, Марчука було призначено секретарем Ради нацбезпеки та оборони України.

З червня 2003 року по вересень 2004 року обіймав посаду міністра оборони України, на якій після ініційованої Кучмою відставки його змінив генерал Олександр Кузьмук.

Двічі обирався народним депутатом України – у 1995 та 1998 роках. У Верховній Раді II скликання керував фракцією Соціально-ринковий вибір. У III скликанні очолював фракцію СДПУ(о), потім входив до групи Незалежні. Був членом комітету ВР з питань оборони та державної безпеки, головою комітету з питань соціальної політики та праці.

У грудні 2004-го після відставки з посади голови оборонного відомства Марчук очолив Партію Свободи. Партія брала участь у парламентських виборах 2006 року у складі блоку "Євген Марчук - "Єдність", який набрав лише 17 тисяч голосів виборців (0,06%) і посів 37-те місце з 45 можливих.

19 травня 2008-го указом глави держави Віктора Ющенка призначений позаштатним радником президента України. Звільнений указом його наступника Віктора Януковича у березні 2010 року.

У грудні 2014 р. очолив міжнародний секретаріат з безпеки та громадянського співробітництва між Україною та НАТО.

У травні 2015 р. президент України Петро Порошенко призначив Марчука представником України у робочій підгрупі з безпеки у Тристоронній контактній групі щодо мирного врегулювання ситуації на Донбасі.

22 листопада 2018 року президент Петро Порошенко призначив Євгена Марчука представником України у тристоронній контактній групі у Мінську щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

19 травня 2019 року президент Петро Порошенко своїм розпорядженням звільнив Марчука від виконання обов'язків представляти Україну у тристоронній контактній групі.

Сім'я. Дружина Марчука – головний редактор щоденної газети День Лариса Івшина. У політика є два сини від першого шлюбу (Тарас та Вадим) та кілька онуків.

Смерть. Євген Марчук помер 5 серпня 2021 року на 81-му році життя від зупинки серця.

05.08.2021 р.