Медведчук Віктор

Віктор Медведчук – колишній український проросійський політик, бізнесмен. Народний депутат України II-IV та IX скликань, голова ГО "Український вибір", один із керівників забороненої партії Опозиційна платформа - За життя. Перший заступник голови Верховної Ради України (лютий 2000 – грудень 2001 р.), голова Адміністрації президента України Леоніда Кучми (2002-2005). Заслужений адвокат України.

В Україні звинувачується у держзраді, порушенні правил ведення війни та замаху на розграбування національних ресурсів. 10 січня 2023 року був позбавлений громадянства України.

Місце народження. Освіта. Народився у селищі Пошана Абанського району Красноярського краю (Росія). 1978 року закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка.

Кар'єра. 1972 рік – експедитор Київського залізничного поштамту.

1978-1989 рр. – адвокат Київської міської колегії адвокатів.

1989-1991 рр. – завідувач юридичної консультації Шевченківського району Києва.

1990-1997 рр. – президент Спілки адвокатів України. У 1990-1991 pp. - Член правління Спілки адвокатів СРСР від України.

1997-2002 рр. – народний депутат України II, III та IV скликань.

У 1998-2000 pp. – заступник голови Верховної Ради України Олександра Ткаченка.

У 2000-2001 роках. – перший заступник голови Верховної Ради України Івана Плюща.

З червня 2002 року по січень 2005 р. – голова Адміністрації президента України Леоніда Кучми.

Кілька разів ставав членом Вищої ради юстиції.

Політична кар'єра. У 1994-му став членом Соціал-демократичної партії України, очолюваної головою Верховного Суду України Василем Онопенком. У 1998 році, після розколу СДПУ, очолив новостворену Соціал-демократичну партію України (об'єднану). Під керівництвом Віктора Медведчука навесні 2002 року партія подолала прохідний бар'єр на виборах до Верховної Ради та створила власну фракцію.

Невдовзі після поразки СДПУ(о) на виборах-2006, яка йшла до парламенту у складі Опозиційного блоку "НЕ ТАК!", склав із себе повноваження голови "об'єднаних есдеків".

З 2012 року голова громадської організації Всеукраїнський громадський рух – Український вибір.

28 липня 2018 року Віктор Медведчук вступив до партії За життя. 5 листопада 2018 року Віктора Медведчука було обрано головою політичної партії За життя.

27 травня 2019 року Віктора Медведчука обрали головою політради Опозиційної платформи – За життя та головою стратегічної ради партії.

На парламентських виборах 2019 року обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії Опозиційна платформа – За життя, №3 у списку.

Бізнес, статки. З 1991 року очолював Міжнародну адвокатську компанію Бі.Ай.еМ.

Входив до складу так званої "київської сімки" (зокрема, поряд з іншими, тепер уже теж колишніми, лідерами СДПУ(о) Григорієм Суркісом та Богданом Губським) – групу впливових столичних бізнесменів та політиків, у 1990-х – першій половині 2000-х накопичила багатомільйонні активи у різних секторах економіки. Одним із найвідоміших і, за даними ЗМІ, прибуткових проєктів групи був Промислово-фінансовий концерн "Славутич". Інший відомий проєкт – АТ Футбольний клуб "Динамо" (Київ).

У 2008 році журнал Фокус у рейтингу найбагатших українців оцінив статки Віктора Медведчука в $460 млн, поставивши політика в списку 130 багатіїв на 57-те місце.

Віктор Медведчук з Оксаною Марченко прямо або опосередковано володіють понад 100 компаніями. Серед них: українські, російські та офшорні (Кіпр, Маршаллові Острови, Британські Віргінські Острови, Північна Ірландія, Беліз, Аруба, Мальта, Сент-Кіттс і Невіс).

У травні 2021 року уперше увійшов до списку 100 найбагатших українців за версією українського Forbes. Видання оцінило його статки в $620 мільйонів. Медведчук посів 12-те місце в списку. За даними Forbes, він заробив гроші як підприємець у сферах енергетики, металургії, нерухомого майна та медіа.

Євромайдан. 29 грудня 2013 року активісти Євромайдану організували автопробіг до будинку Віктора Медведчука, щоб оголосити йому свій протест. Активісти акції називали Віктора Медведчука "ляльководом" і безпосередньо пов'язували його ім'я з усіма кривавими подіями на Євромайдані: силовий розгін Євромайдану в Києві 30 листопада, побиття людей під час подій біля Адміністрації президента 1 грудня і штурм Євромайдану 11 грудня 2013 року. Однак до учасників акції ніхто не вийшов і вони вишикувалися вздовж паркану і просто в нього стукали. Частина пікетувальників насідала на ворота, через що ті зламалися.

Співпраця з терористичними організаціями та посередництво. 23 червня 2014 року, згідно зі звітом ОБСЄ, Віктор Медведчук представляв на переговорах терористичні організації ДНР і ЛНР. Офіційний представник України інформацію про роль Медведчука в переговорному процесі коментувати відмовився.

З перших днів війни з Росією Медведчук неодноразово заявляв про своє бажання врегулювати цей конфлікт мирним шляхом, почати "широкий діалог між Києвом і Донбасом", щоправда, не згадуючи про ініціатора військових дій - Російську Федерацію.

З травня 2014 року Медведчук та Нестор Шуфрич вели переговори з представниками терористичних організацій ЛНР та ДНР про припинення ними військових дій на Донбасі. В результаті вдалося досягти угоди про "початок діалогу" між тристоронньою контактною групою (до якої входять представники ОБСЄ, України та Росії) та так звані "ДНР" та "ЛНР".

23 та 27 червня було досягнуто домовленості про запровадження режиму припинення вогню, який за фактом неодноразово порушувався терористами та тому фактично заважав ЗСУ звільняти території та оборонятися.

У червні 2014 року федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити Медведчука посередником для забезпечення діяльності Тристоронньої контактної групи.

З 20 грудня 2014 року Медведчук займався питанням обміну заручниками, яких утримують терористи, з полоненими терористами, затриманими українськими військовими. За розпорядженням керівництва СБУ Медведчука призначено спецпредставником для переговорів щодо врегулювання ситуації в зоні АТО в Мінську.

З травня 2015 року входив до складу в рамках підгрупи з гуманітарних питань Тристоронньої групи та здійснює обмін полоненими. Спільно із місією Червоного Хреста в Україні займався пошуком зниклих. З грудня 2014 року до початку листопада 2016 року терористами було звільнено 403 особи.

24 травня 2019 Віктор Медведчук заявив, що "не бачить сенсу представляти інтереси" команди президента Володимира Зеленського в переговорах з Росією, а його партія перебуває в опозиції до глави держави з моменту його обрання.

Санкції. 17 березня 2014 року США запровадили персональні санкції проти переліку осіб, які загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету та територіальній цілісності України та за підрив демократичних інститутів та процесів в Україні. У цьому списку осіб і Віктор Медведчук. Він звинувачується урядом США у наданні суттєвої фінансової, матеріальної та технологічної підтримки Януковичу, і в тому, що він є одним із лідерів організації Український вибір, члени якої займаються діями чи політикою, які підривають демократичні процеси чи установи в Україні та загрожують світу, безпеки, стабільності, суверенітету та територіальної цілісності України.

19 лютого 2021 року Рада національної безпеки і оборони України під головуванням президента Володимира Зеленського ввела санкції щодо Медведчука, його дружини Оксани Марченко та низки пов'язаних з ними фізичних та юридичних осіб. Підстава – причетність до фінансування тероризму. Санкції діятимуть протягом трьох років і передбачають, зокрема, блокування активів Медведчука та Марченка.

Кримінальна справа про державну зраду. 11 травня 2021 року СБУ прийшла з обшуком до будинку Медведчука та до офісу ОПЗЖ: його із соратником-нардепом по ОПЗЖ Тарасом Козаком підозрюють у держзраді, порушенні правил ведення війни та замаху на розграбування національних ресурсів в українському Криму. За версією слідства, обидва 2015-го вступили в попередню змову з владою РФ для видобутку корисних копалин на шельфі Чорного моря, які належать Україні. Також у СБУ кажуть, що Медведчук направляв Козаку до РФ секретні дані щодо розташування військових ЗСУ. До кримінальної справи належить створення організації Промінь: вона нібито мала вербувати українців на користь РФ. 13 травня Печерський суд відправив Медведчука під домашній арешт.

26 лютого 2022 року Генпрокуратура доручила Нацполіції перевірити наявність Медведчука за адресою, де він перебував під домашнім арештом, проте там його не знайшли.

12 квітня 2022 року Віктора Медведчука було затримано.

16 квітня 2022 року суд змінив запобіжний захід Віктору Медведчуку, який втік з-під домашнього арешту. Медведчука відправлено під арешт без права на внесення застави.

21 вересня 2022 року Україна повернула з полону 200 військовослужбовців в обмін на підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука.

10 січня 2023 року президент України Володимир Зеленський заявив, що припинив громадянство України Віктора Медведчука. 13 січня 2023 року Верховна Рада проголосувала за позбавлення мандата Віктора Медведчука.

Регалії. Доктор юридичних наук. Академік Академії правових наук України. Заслужений адвокат України. Повний кавалер ордену "За заслуги". Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.

Сім'я. Тричі одружений. Перша дружина – Марина Лебедєва, друга – Наталія Гаврилюк (нар. 1952). Третя дружина – телеведуча Оксана Марченко. У Віктора Медведчука дві дочки – Ірина (нар. 1982) від другого шлюбу, навчалася та жила у Швейцарії, у 2005 році вийшла заміж за Андрія Рюміна (кандидат математичних наук) та Дарина (нар. 2004) від третього шлюбу. Дарина – похресниця Володимира Путіна та Світлани Медведєвої. Таким чином Віктор Медведчук є кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна.

Хобі. Футбол.

05.04.2024 р.